173* а сестра життя поряд завжди ходить…
Не очікуйте в днях вічних радостей. Віще – трагічне:
Змарнував я роки, та пізнать небеса не зумів, –
І настане мій час – килим днів моїх згорне навічно
Та, що я обмануть намагався багато так днів!..
174* … і тим свою частку від світу отримав
Я ходив по межі, там де чорна на час чатувала,
Де лукавство і зло заховали лице під забрало.
Я ж, закоханий в світ, своє серце відкрив йому навстіж,
І не зрадив любові – і щастя пізнав я немало!
175* обітниці дня вчорашнього…
І нашої юності час був наповнений щастям,
А мрії на кінчиках пальців манили причастям
Солодких святих одкровень цього грішного світу!..
– Що ж ловить він нас
в сіті зла, і обману, й напастей?
176* так безвір’я моє свої сили від бога черпало…
Володарю небес, і тверді, і стихій, –
Коли до Тебе йшли слова молитви,
Твоє мовчання болем-лезом бритви
Шлях відсікало вірі всій моїй…
***
значить, у правильному напрямку смикаються мої нервові закінчення, та ще й з глуздом трішки дружу.
дякую уклінно за діагноз, друже Олексо! значить, ще помарудимо світом, а він - нами!
Вразили! Ще й як вразили!.. Останнє - особливо... Чи ж це не майстерність - так висловлювати свою думку? Чи не мудрість, яка є в вас? Не кожен зможе, без сумніву. Шкода, що знаю вас тільки в такий спосіб - віртуальний, але й цьому радію... Коли немає іншого вибору. Ваша мова прекрасна! Музикальна, чуттєва... В вас треба навчатись, і мові, і не тільки... Дякую дуже...
ну ось, в учня кидають хвалу незаслужену, - аби приголомшити? з пателиків збити? просто поіронізувати з того, хто почав так пізно мови вчитися, вчитися засобами цієї мови думку формулювати?! - ох, Оленочко, не кличте гніву на голову мою з небес і південних, і північних, не насилайте каміння гарячого! - та я тільки й того, що дійшов до правопису займенників, а далі - ніц нєвем!