Бігає пес по́за склади,
Нюхає землю, нюхає стіни,
Робить по стінах свої сліди,
Дивиться в даль сторожкими очима.
Біжить повз ворота, вдивившись туди.
Біжить тротуаром помі́ж пішоходів.
Цікання лап проводжає ходи
Пса в тишині підземних проходів.
Назустріч людині дорогу дає,
Сторожко дивлячись, прийнявши вправо.
А хтось колись дасть і йому щось своє -
Пес підбере і хвостом замахає.
По́між погавкувань інших собак
Пес пробігає, увагу звернувши.
Нюхає ззаду цього пса чужак.
А то різкий "гав" чужака десь приглушить.
Біжить переходом, між натовпом ніг,
Минає собаку, що рветься з прив'язки.
Повз баки сміття призігнувшись пробіг,
Занюхавши поряд пахучі дріб'я́зки.
Залишивши людний центральний масив,
Поміж двори і будинки приватні,
Пес пробігає, між гавкіт з дворів
Псів, що готові його розірвати.
Через городи біжить по ріллі,
Незрозумілим людині маршрутом.
Щось там нанюхує в свіжій землі,
То оглянеться на деякі звуки.
Місто залишивши десь позаду,
Біжить він по стежці, поміж гілками
В лісі спокійнім, то десь у саду,
То в полі, собачими знову шляхами.
Крізь трави пролізши з прищуленням вух,
Пес вибігає на автодорогу.
Біжить по узбіччю, вслухаючись в звук,
Стовпчик рознюхує носом вологим.
Добіг до зупинки, пройшов трохи, став,
Дивлячись в далі, як сонце йде вниз.
Голову враз повернув і сказав:
- День був сьогодні вопше зашибісь!