Кажеш - чаклунка? Можливо й від чарів щось є...
В душу її - через лірику ти закохався...
В віршах, натхненно, її не ховаючи ллє -
Стрімко, немовби ту воду джерельну крізь пальці.
Гола... і вільна від всього в стихії своїй.
Може, часом, і занадто буває відверта
В сонячнім світі, іще не померлих надій...
Вся на виду - як картина жива на мольберті.
Мрії - неначе те листя, що вітер несе...
Осінню їх відриває від себе свідомо...
Ні, не шкода їй таких, де не бачиться сенс.
В пору весняну - оновлена мріями знову.
Весни в ній юність пробуджують - зрілу, п'янку!..
Ти відчуваєш... бажаючи випити все це!..
Мариш, жадаєш... бо мріяв про саме таку!..
І закохався... стихійно у неї всім серцем!..
Кажеш - чаклунка... і досі? Як хочеш, нехай!..
Чари її - на поверхні, у кожному слові...
Любиш? - люби, тільки душу її не карай -
Світлу, прозору й водночас таку загадкову...
Душу, в якій так багато до тебе любові...
Гаразд, я ще подумаю, але ви мене не переконали всерівно.
Я сама мушу розібратися в цьому. Не кажу, що ви неправі, просто думаю, що і мій варіант не є помилкою.
@NN@ відповів на коментар Елена Марс, 08.05.2017 - 22:26
шал, шаліти, шаленіти, *шалий -шала* -допустимо, як авторське.
вірш пречудовий
Я й сама не знаю чому інколи пишу від третьої особи але пишеться, а я й рада
Але це правда випадково може через те, що дивлюсь на себе якби зі сторони, хочу дивитись в такому ракурсі, звичайно, не завжди. Дякую вам
але пишеться, а я й рада
шкода, що від третьої особи. ...філософ переміг. 
!!
