Не має часу відтиску болю
Є безперечне,що було вчора...
Є невідоме(радію)не пограбоване
Є межа в галактичне здивоване.
Періодичність,миті і вічність,
Як доміно чорно-білі транскрипції
Розум сягає в усе резервоване
Задумів,звершень сили презумпції.
Все пульсує любов між іншими
Хай,все таки Всесвіт теплішає
Між проривом нащадків Адама
Злитим соком гріха яблук із Раю.
Ось і ще одна мить піде римою
І відкриє багато чуттєво незримого
Щось колючотерпке залишилось кригою,
А десертне під Брамою Триєдиного.
