Вона не розуміє, не кричи...
Не винна,що тепер такі порядки.
Ніч зваблює порожніми словами,
а день не пам'ятає обіцянок.
На площі знову холодно й тихо,
але вона закрила очі в'язаним шарфом.
Її рука залишиться на перехресті вулиць,
де точка - це смертельний вирок суду.
Ти не чекай від неї довгих монологів та
зломлених від часу кроків.
Секунда. І заспіває сокіл,
на небі викликавши бурю й град.
Навколо вже немає тишини, а тільки вітер,
за покликом якого співає серце і горить ії душа.
