Раз зібралися у лісі звірі на нараду,
Щоб обрати депутата у Верховну раду.
Сперечалися,сварились мало не півдня,
Але всіх перекричала молода свиня:
Скільки можна тут без діла отак верещати?
Найдостойнішого з нас слід туди обрати.
Всі ви тут не без гріха,вам м’ясця б урвати,
Так що кращого ніж я, нема кандидата.
–Нехай так,–гукнули звірі,ось тобі наказ:
Жити хочемо ми в мирі нині й повсякчас.
Щоб ніхто не зазіхав тут більше на чуже,
Захищати права наші просимо тебе.
-Справедливі ці вимоги,-хрюкнула свиня,
Тепер матиму я змогу вам служить щодня.
Буде в вас житло і їжа,буде мир і спокій.
Рай земний для вас настане через кілька років.
Як усілась та свиня в Раді до корита,
Стало ясно всім: вона – дуже плодовита,
Бо тепер у всіх лісах і,навіть, в гайочках
Панувати сміло стали сини її й дочки.
Виривали із корінням всі дуби й ялини,
Позагадили навіки лісові стежини.
Хрюкотіли на весь ліс,не давали спати,
Та від кари тих нахаб захищала мати.
Запливли вже шаром жиру її вуха й очі,
Про безчинства, грабежі й слухати не хоче.
Зате в Раді виступає свинка без кінця,
І нема за справедливість кращого борця .
Критикує вже ведмедя,вовка й руду лиску
І таку вже силу має,що ніхто й не пискне.
Вона виграє тепер будь-які дебати,
Так що знову може йти сміло в депутати.
Отаке бува частенько і поміж людей,
Обирають вони в Раду ось таких свиней.
Потім чухають всі лоба: – Як же жити нам?,
Але знову перевагу надають словам.
хто має язика і гроші у того влада і харчі хороші 
