Засіває осінь щедро позолоту,
Дощем дрібним миє яблучка в садочку.
Розшумівся вітер, підвищує ноту,
На сопілці грає в скрученім листочку.
Пливуть хмарки сірі поза гай до лісу,
Красній журавлині вони ще на втіху.
Щедро добавляють в ягідки спокусу,
Назбираю прямо в пазуху віддуту.
А, он, під сосною заховавсь грибочок,
Хвоєю накрився, щоб підріс синочок.
Щоб його не бачить, ще один би крочок,
Щоб зростати в парі, то щастя шматочок.
Щастя, що дається долею в дарунок,
Що теплом зігріє, як щедрий притулок,
Що душу загоїть, що казковий жбанок,
Неси його в серці, ту любов-надбанок.
28.08.17
"Щастя, що дається долею в дарунок,
Що теплом зігріє, як щедрий притулок,
Що душу загоїть, що казковий жбанок,
Неси його в серці, ту любов-надбанок".
Чарівні рядки!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
