Чатують спрагу ніжні барви квітів,
Любов земну п'ють з міріади снів,
Чоло цілує пустотливе літо,
А я ще й досі не зігрілася у нім...
Я німфою серед вітрів і стужі
У царстві холоду блукаю вже давно,
Мені сам лицар,синьоокий Смуток,
Галантно подає у келисі вино.
Кружляє в вальсі снігова завія,
До ніг спадає лебединий пух,
А я простоволоса й зледеніла
Стою й не можу відігріти рук.
Благаю сонця на долоні трохи,
Що серцю дасть весняної снаги,
Бо тільки з ним здолаю всі ніврохи
І перейду нескорені сніги...
Чатують спрагу ніжні барви квітів,
Любов земну п'ють з міріади снів,
Чоло цілує пустотливе літо,
А я ще й досі не зігрілася у нім.
