Стояла Осінь. Золотая днина.
Кружляло листя в пошуках тепла.
Плелася сонячна, остання павутина,
І плуталася біля кожного стебла.
Багряні, жовті і червоно-бурі,
Обрала Осінь для палітри кольори.
Стоять ліси чи то в задумі, чи в зажурі.
Куди поділись літні вечори?
Затихла пісня солов'я і крик зозулі,
Гуртом комахи впали в дрімоту.
Лише пригадуються ті деньки минулі,
Які змінилися на Осінь Золоту.
Вранці паморозь, а не жива роса,
Виблискує сріблястими нитками.
У теплий край помчалася й гроза.
Хлюпочуться тумани над ярками.
Навколо барви сонячно-осінні,
Немов з картини знаного "поета"
Ах скільки величі в його творінні,
Не вмістить того ні одна сонета!
