Якщо ти потрапив в глибокий колодязь
У темних задвірках своєї душі,
Минатимуть крик твій щасливі – та горді:
Стискатимуть горло образи вужі.
Солоністю сліз роз’їдатиме стіни,
Ставатиме ширшою чаша біди –
Митарства сердечні злих демонів звільнять,
Що спрагло бажають печалі води.
За твій порятунок проситимуть віру –
Канати байдужості спустять у грот.
Ти думаєш добрі, ти думаєш щирі –
Та ні! Лиш голодні до решти чеснот.
У відчаї стануть немилими друзі,
Що віття кидають в криницю на дно –
Гадаєш ховають, бо став зайвим грузом?
Обличчя подерли – а їм все-одно?!
Та гілка – на гілку, за камінь, на виступ –
Так міст викладають нагору тобі,
Все виріши сам – де тут поміч, де підступ,
І хто в тебе вірить у цій боротьбі.
оскільки я прибічник лаконічності ( не в почуттях - у роздумах ), то твір мені видався дещо довгим. проте, якщо уявити ті життєві ситуації, у яких може бути ЛГ, щоб задуматись, то там таки багато всього. що ж - і друзки їй у поміч!
С.І.М.ка відповів на коментар Ulcus, 18.11.2017 - 10:36
Пам"ятаєш https://www.youtube.com/watch?v=aeoAwASppwA
У дитячих мультфільмах іноді стільки дорослої мудрості. Зміст вірша трохи інший, але саме він підштовхнув на написання цих рядків.
Я мультики мабуть сто років не дивилась. Діти мої повиростали давно, та й більше американські дивилися, а там нічого особливо розумного немає . Це в нас вони змістовні...
Ой, Іринко, усього у житті є і доброго, і поганого, воно і на коліна ставить, і увись підносить, а, зрештою, який урок винести з цього, вирішувати нам самим.