(Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 3)
Коли народ благословляєш свій,
коли ним правиш непомірно строго,
хоч інколи відринь од власних мрій
і на хвилинку пригадай про Бога.
Щоб не тікати, мов тоді Давид
від сина рідного свого, Авесалома,
тяжких як непомірна кількість бід
людей підніме й пожене із дому.
Згадай Всевишнього, його могутній щит,
коли все тягнеш і ховаєш всує,
бо час відкриє всім, що ти наймит,
Господь тобі спасіння не дарує.
Шубовснеш в пекло, юде, так і знай,
а за тобою полетить і свита.
Волати будеш довго – Досить, край!..
Получиш сповна в зуби й по ланітах.
12.12.2017
Псалом 3
1 Псалом Давида, когда он бежал от Авессалома, сына своего.
2 Господи! как умножились враги мои! Многие восстают на меня
3 многие говорят душе моей: "нет ему спасения в Боге".
4 Но Ты, Господи, щит предо мною, слава моя, и Ты возносишь голову мою.
5 Гласом моим взываю к Господу, и Он слышит меня со святой горы Своей.
6 Ложусь я, сплю и встаю, ибо Господь защищает меня.
7 Не убоюсь тем народа, которые со всех сторон ополчились на меня.
8 Восстань, Господи! спаси меня, Боже мой! ибо Ты поражаешь в ланиту всех врагов моих; сокрушаешь зубы нечестивых.
9 От Господа спасение. Над народом Твоим благословение Твое.