я зараз скрізь
відтак мене ніде немає
блукаю і разом щось у мені
горить..зникає і живе
я чую шепіт тих кого по два
й одинаків доволі добре ВІДчуваю
немає лиш в мені того чого б назвали ви безкраїм
а ще палючим
інколи жалки́м
барвистим
увінчаним розмаєм
засипаним кришта́левим зоре́падом зими
бо вільна.
не одна.
а вільна, птахом бути хочеться мені
щоб вирватись і в небо без розду́мів
шугайнути і наче я у сні
черкати крилами холодні хмари
блукати в просторі
і чути шум землі
кохати свої злети і падіння.
і пазлики мого життя
сама складу і в рамочку, поче́плю на свою стіну
я не самотня
а вільна
я поки птахом побуду
я крилам дам волю і серце прибережу
а швидкість то тільки лише для польоту
на більше то має бути у серці "чогось відчуття" і кров щоб бурлила собі водоспадом
душа приземлиться і вийде нага
у руки того ,кого покохає.
