Канцо́на, або Кансо́на(італ. Canzone – пісня), — напівтверда строфічна форма середньовічної лірики трубадурів Провансу (Бернарт де Вентадорн, Джауфре Рюдель, Бертран де Борн та ін), пісня, власне вірш кансо про лицарську любов, зумовлений культом Дами. Походить від народного хороводу, пов’язаного з рухом його учасників, півколо, повернення, коло.
Будова канцони була строго строфічною, часто з наскрізним римуванням, схема якого у кожного твору виявлялася своя, характеризувалася ізометризмом. Зазвичай строфа, яких нараховувалося п'ять-сім, складалася з двох частин: висхідної з почерговим розташуванням довгих та коротких версів, поділеної на «два кроки», та низхідної, тобто коди. Остання строфа (торнада) була коротшою за інші, присвячувалася Дамі серця.
Із Провансу канцона поширилась у Північній Франції, Італії, Іспанії, де набула канонічного вигляду, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі (назвав канцоною частину «Пекла» з «Божественної комедії», присвятив аналізу жанру другу книгу «De volgan elogio»), Дж. Боккаччо та ін. Її розквіт виражений лірикою Ф. Петрарки, автора збірки «Канцоньєре», канцони «До Італії»:
[...> Прошу, моя канцоно,
Розважливо і лагідно лунай,
Бо йти тобі на можновладні люди,
У кого повні груди
Пихи, омани й гордощів украй
Їх правда — завжди ворог. Знай,
Ти знайдеш відгук і прихильність щиру
Лиш в колі обранців тіснім
«Чи чуєте? — скажи ти їм, —
Я йду й волаю Миру! Миру! Миру!»
(переклад Д. Паламарчука)
В українській літературі канцона відома в перекладах І. Франка, М. Бажана та ін. Українські поети рідко зверталися до цієї форми. Так, у циклі «Весна» В.Самійленка, крім сонетів, містяться дві канцони:
Вона вже йде,
І серце жде
Її, як кралю молоду,
Іди скоріш,
Мене потіш,
Тобі назустріч я піду
В ряснім гаю
Журбу свою
Забуду, щастя там знайду,
По муках всіх
До чар твоїх
З сльозами щастя припаду
Тобі ясній,
Тобі благій
Я розповім свою біду,
Твоїм квіткам,
Твоїм пташкам
Гучні я співи заведу
Іди ж мерщій!
В природі свій
Я чую вже твою ходу
Красо моя!
Зустріну я
Тебе, як кралю молоду.
Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К : ВЦ «Академія», 2007. — С. 461 (Енциклопедія ерудита)
Зверніть увагу на рифмування: молоду,я піду,там знайду,припаду,свою біду,заведу,твою ходу,молоду.Самим поміркованим рифмуванням з легкістю створювався вірш.
