Картина Rafal Olbinski (Рафал Ольбинський) «Third Dimension of Time» (Третій вимір часу)
Назустріч долі, втомлена, бреду...
В долині - замок (хмарами із вати).
Ти - звідти - обіцяєш: "Я прийду
Колись тебе від болю врятувати"
Ти обіцяєш. Хоч в словах - туман.
Про смерть заводиш мову не до речі.
З підвалин замку сіється обман,
Бо ти давно собі готуєш втечу.
Не зазирнути у твоє вікно.
Твої церквИ - зі шпилями кривими.
Я тчу тобі любові полотно.
Своє життя тягаючи за вим'я,
Тобі усі надої віддаю.
Ти ж молоко - під ноги виливаєш.
Живеш - "назло". Я знаю, не в раю.
А для добра - ворота закриваєш.
Я зАмок твій відвідаю колись,
Коли згорю від туги за тобою...
Там павутинням провисає вись,
Іржа покрила непотрібну зброю,
Там на кілку підвішені ключі
Дзвенять від вітру, золоті та срібні...
У сірий мур впечатані мечі
Стирчать голкАми, більше не потрібні...
Голодні пси, що ти дозволив їм
Роздерти тіло, виривають грати.
Молюся палко - іменем твоїм
В німій скорботі. НІкого ховати...
Не прихилитись на твоє плече.
О, скільки болю! А за що - не знаю...
Тобі вже ця розпука - не пече,
В твоїй душі цей гавкіт - не волає.
Чи відчуваєш щось на небесах?
Чи в пеклі ти, байдужий до земного?
Сріблиться місяць, як на образАх
Священні ризи... Я не знаю Бога...
Я втомлена. Хтось добрий дав стілець,
В останню мить, щоб я не заточилась...
О, Принце мій, чи бачиш? Це - кінець.
Було життя? Чи все мені наснилось?
Ні, я живу. Бо ти - не відболІв.
Який шантаж? Ти обіцяв, і скоїв.
На горизонті зАмок, як міраж,
Стоїть собі, полишений тобою.
Тепер нізвідки не чекаю див,
Бо в твій прихід нема мені дороги...
Одна. Мене лиш місяць пожалів,
Під збиті ноги підмостивши рОги...
