|
15)
Немов осінній сірий та німий портрет,
На дереві листок в обіймах із гілками,
Овіяний холодними вагань вітрами,
Мов світ, тремтить хисткий пожовклий силует.
Його приманює в повітряний балет,
Мов балерина, що на сцені зі свічками,
У білих шатах небо ніжними словами:
‘’Віддайся леготу, здійсни той пірует!’’
Попереду нова пригода ризикова-
Легенький бриз чи ,може, заметіль зимова,
Нова історія відродить давній міт.
Зоріє пломенисте, мов рубін, світання,
Вже підкрадається з минулим поривання,
І доля, подруга, запрошує в політ.
1)
Немов осінній сірий та німий портрет,
Дощем легеньким плаче вулиця журлива,
По радіо лунає музика глузлива:
Речитатив зайняв весь приспів та куплет.
Мабуть, в душі моїй пригнічений естет
Думки пильнує, як Афіна та кмітлива,
Яку здолати не змогла Ареса злива,
Свідомості вона – сакральний амулет.
Не здатний я сприймати ці пісні, на жаль,
Спустошені слова, прозорі, мов кришталь,
Поезію нову, породжену вовками.
Прокинувся, почув, поринув у печаль,
Порожній погляд кинув у вікно, у даль:
На дереві листок в обіймах із гілками.
2)
На дереві листок в обіймах із гілками,
Частинка сонця на блідому полотні,
Можливо, він – лише малюнок на стіні,
Що маляр пензлем в розпачі писав ночами.
Немов безлюдними, засохлими ланами
Милуюсь, по бульвару ідучи, як в сні,
Тим часом, дійсності вогнем думки сумні
Підпалювали розум та вели до тями.
Поету пам’ятник брудний весь на землі
Лежить окрай дороги та в густій імлі
Спасіння просить в долі мертвими вустами
На бронзову щоку краплинка з-під небес
Сльозою впала, не шукає він чудес,
Овіяний холодними вагань вітрами.
3)
Овіяний холодними вагань вітрами,
Чекає пам’ятник приречений фінал,
Тепер історії невпинний карнавал
Нова споруда прикрашатиме вінками.
Дійшов я до редакції, в якій роками
Працюю на малий невидатний журнал,
І в офісі, мов серед чотирьох дзеркал:
Навколо - позабуті усіма богами.
В нічний казковий, вільний від тривоги час,
Горить допоки свічка, й доки сам не згас
Творю поезію, відроджую сонет.
У день фатальний вірш редактору я свій
Віддав, та він втонув, неначе в тіні мовчазній,
Мов світ, тремтить хисткий пожовклий силует.
4)
Мов світ, тремтить хисткий пожовклий силует,
Адже боїться сил валькірій диктатури,
Що захопили п’єдестал літератури,
та що незгідним ворожать один сюжет.
Ця дійсність ріже почуття, немов багнет,
Холодне лезо часу - інструмент тортури,
Полегшить катування тільки чар мікстури.
Омріяний в аптеці я знайду предмет.
За вечір обійшовши всі аптеки в місті,
Від фармацевтів назбирав злощасні вісті,
І кожен з них, незнаючий, знімав берет.
Та вигадана персонажем панацея,
Спасіння від сердечних травм ідея
Його приманює в повітряний балет.
5)
Його приманює в повітряний балет
Надія віднайти очікуване зілля,
Можливо, ним керує ангел божевілля,
Та в вирі суджень бачить він пріоритет.
Поблизу цвинтаря знедолений поет
Побачивши будинок, чорний мов вугілля,
Постановив, що це аптека, і в підпілля
Ввійшов, у долі взявши виграшний білет.
Посеред різних ліків літній чоловік
Сказав, долонею провівши м’яко вбік:
“Ось там знайдеш ти те, що стримуєш думками”
Здивований, я підійшов до тих дверей,
Відкривши їх, влетів ,немов на крилах фей,
Мов балерина, що на сцені зі свічками.
6)
Мов балерина, що на сцені зі свічками
Зробив повільний крок і увійшов у двір
Повітря свіже, чисте, мов з тибетських гір,
І вись накрита васильковими лугами.
Одразу вулицю усіяну зірками,
Якою йшов сюди, неначе дикий звір,
Я не впізнав, вважав, що божевільний зір
В оману вів мене примарними шляхами.
Прокинувсь зранку від нового відчуття:
Лунає пісня, що відносить в небуття,
По радіо із радісними голосами.
Ласкавим промінцем привітним із вікна
Запрошує до справ, немов блага княжна,
У білих шатах небо ніжними словами.
7)
У білих шатах небо ніжними словами
Мене натхненного проводжує в похід
Минулих снів сумних вже не витає слід
На славному бульварі, вмитому дощами.
Прийшов в редакцію, в ній наче чаклунами
Усе очищено від хвилювань та бід.
Дзеркала ті страшні розтанули , мов лід-
Навколо – люди із гарячими серцями.
Ця магія й мені від тлінності спасіння
Сердечно надала. Це справжнє потрясіння:
Іду я брати інтерв’ю, що раритет.
Відвідаю бенкет живого модерніста!
Повторюю собі, йдучи до центру міста:
‘’Віддайся леготу, здійсни той пірует!’’
8)
‘’Віддайся леготу, здійсни той пірует!’’-
Постійно думка тільки ця в свідомість лине
Спитати так і хочеться ось те єдине:
‘’Як вам вдалось улаштувати цей бенкет?’’
“Як досі критики не піднесли мушкет
До всіх, хто за ідеї в серці сміло згине?”
І в залі гуготіння почалось бджолине,
А далі – дивний сміх та стукіт об паркет.
“Не слухай ти цих оп’янілих недотеп,
Та їхні символи, неначе зимній степ.`` -
Промовив незнайомець, не шукавши слова.
“Такі ж холодні ,непотрібні, неживі,
Порожні, наче дійсність!’’-він додав мені.
Попереду нова пригода ризикова.
9)
Попереду нова пригода ризикова:
Незвідані місця, в яких не раз бував
Гадаю, матиму багато творчих справ,
Ах, скільки таємниць хова життя діброва!
Минув повільно місяць. Із вікна раптова
Сніжинка крихітна в кімнату, де писав,
Тендітно залетіла і на вірш з октав
Лягла ,неначе ковдра ніжна тимчасова.
А на дворі панує гул. Різдвяна ніч
Веселу магію приносить увсебіч,
Дитячі усмішки дарує всім казкова.
Іду до видавництва, щоб віддати вірш,
Не знаю навіть краще це усе чи гірш,
Легенький бриз чи ,може, заметіль зимова?
10)
Легенький бриз чи ,може, заметіль зимова?
Не знаю… Східний вітер б’ється об вікно,
Думками наче зазирнув в німе кіно,
Коли навколо казка бавиться святкова.
Кімнату прикрашає гілонька соснова
Така ламка та запашна, м’яке сукно,
Що гріє тьмяні стіни, ніжне волокно,
Прикраса ладна самобутня та чудова.
Але чи володіла би вона красою,
Якби і далі, десь на дереві, весною
Росла й нічим не виділяла власний цвіт?
Що я казав, було вже сказано не двічі
Все, що писав, не раз кидалося у вічі.
Нова історія відродить давній міт.
11)
Нова історія відродить давній міт-
З цією думкою зайшов у бар на розі.
Пікантні ноти блюзу чути на порозі,
Що грає вмілий піаніст. Спинивсь весь світ.
Барвиста гама кольорів усіх еліт
Розлилась на шляху, і навіть я не в змозі
Їх розрізнити, та гучні промови в прозі
Приваблюють мою увагу, мов магніт.
За стійкою сидять романтики натхненні
Що в демагогії прирівнюють до пенні
Усе несправжнє, що приводить до згорання.
І реалісти обговорюють цю ж тему,
Таку прадавню та теперішню проблему.
Зоріє пломенисте, мов рубін, світання.
12)
Зоріє пломенисте, мов рубін, світання.
Піду я. Перший промінь у вікні дав знак.
Порожній мій бокал, й розмови тих писак
Такі ж пусті, немає теми розгортання.
Прийшов до видавництва, де з самого рання
Палає прози та поезії верстак
Друкуються однакові вірші на смак,
Різниться лиш словами їхнє написання.
І хоч писати можна все, що у думках,
Мов тьмяний той ліхтар, освітлювало страх,
Ніхто не зупинив ідейне вимирання…
На жаль, нічого з цим зробити й я не зміг
Всі спроби щось змінити танули, мов сніг -
Вже підкрадається з минулим поривання.
13)
Вже підкрадається з минулим поривання,
І давні стилі та сюжети склали дань
Мистецтву, за що вдячний їм, проте надбань
Не вистачає, щоб спинити затихання.
Я вирішив! Я покидаю нудьгування,
У цьому жвавому оркестрі сподівань
Я також зайвий музикант без намагань
Здобути за старі пісні аплодування.
І попрощавшись з усіма, той дім містичний,
В якім почався цей спектакль драматичний,
Попрямував шукати , мов новий завіт.
Знайшов будинок, увійшов, хоч він порожній.
Та вихід виявив на сцені цій тривожній.
І доля, подруга, запрошує в політ.
14)
І доля, подруга, запрошує в політ,
Повільно відчиняю двері за лаштунки,
Якщо вже йду крізь пекла барвні візерунки,
Не зупинюсь окрай палаючих воріт.
Та криза – привід, щоб зробити той кульбіт,
Який переверне в мистецтві розрахунки,
І втративши свою релігію, відлунки
Усіх старих ідей, ввійшов у світ боліт.
На дереві останній лист. Минуло літо.
Я йшов вперед, туди, де досі не зігріто,
Запалами людей, що йдуть в один бювет.
Він щось нове шукав, блукав, однак все марно.
Ковтнув пілюлю смерті та упав безкарно,
Немов осінній сірий та німий портрет.
ID:
776363
Рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата надходження: 11.02.2018 14:24:59
© дата внесення змiн: 11.02.2018 14:24:59
автор: Ноунейм
Вкажіть причину вашої скарги
|
За кожний сонет - висока оцінка 
