Метеоролог, це людина – метеор.
Вона і для землі потрібна і для неба.
Щоб їхати, машині треба і колеса, і мотор,
Спідометр, бо лічити кілометри треба…
Метеорологу ж – лише романтику душі,
А ще – термометр з анеморумбометром.
І небо вже схилилося до ніг –
Він хмари виміряє вам до сантиметра.
Він скаже вам, що там, на небесах,
Проконсультує кожного: чого чекати,
А коли треба- сам підніметься, мов птах
І визначить чи сонцю час вставати.
Метеоролог! Звучне, мов грози розряд,
В густий туман, що морок навіває.
Він буде впертим і пройде, відтак,
Хоч вітер валить з ніг і виходу немає.
Він відраховує температуру в темну ніч ,
Бреде в воді, тремтить від лихоманки,
Та буде ранок і схід сонця – в тому й річ.
Яка ж смачна тоді міцної кави склянка.
А ще – чарівність ранку, вітру смак,
І пісня жайвора, висока і жива, лунає.
І зелень ніжна, що світліє на очах,
А небо вже зірки ось-ось свої схова – світає.
Заміряні і опади, і радіація
Журнали з інформацією на столі.
Для мене рідним стало слово «авіація»,
Бо з кожним літаком – душа злітає на крилі.
