Весна свої обходить володіння,
Як шовк, травичку стелить молоду.
Мов павутинки, сонячне проміння
Заплуталося в сонному саду.
Веселими струмками сніг збігає,
Галявиною пролісок зацвів.
Весні очима синіми моргає,
Радіє, першим він її зустрів.
Верба плакуча розпустила коси,
У них пахучі китиці вплела,
Гуляка-вітер аромат розносить,
Всіх сповіщає, що весна прийшла.
Ще день і будуть птахи прилітати,
Долаючи далекий шлях назад.
Щоб в ріднім краї гнізда сповивати
І в них своїх ростити пташенят.
Природа щохвилини оживає,
Всміхається заквітчана земля,
Мені весна своїх пісень співає,
Наспівую разом із нею я.
