Катя
(пісня)
Катя, Катінька, Катюша!
Я тобі признатись мушу,
Що таку дівчину-вроду
Не стрічав в житті я зроду.
Світлий волос ніспадає,
Блиск очей твоїх сіяє.
Ніжна ти, струнка, красива,
Щира, добра, шаноблива
А як ще мені всміхнешся,
Серце враз в грудя́х заб’ється.
Цілий рік ти, як веснянка,
Українка-долинчанка.
Катя, Катя, Катеринка!
Стан твій тонкий, як стеблинка.
Катя, Катя, Катеринка!
Вмита росами перлинка.
Катя, Катя, Катеринка!
Ти з кульбабочки пушинка.
Катя, Катя, Катеринка! –
Бурштино́ва намистинка.
Поведеш бровою нишком
І відразу все принишкне.
Зачароване красою
Все любується тобою.
Вийдеш в поле – трави мліють,
А в гаю пташки́ німіють.
Хмарки, сонечко і небо
Задивляються на тебе.
Голубі дзвіночки дзвонять,
Бо мовчати вже невзмозі:
-Ти ж найкраща в полі квітка,
Веселкова семицвітка.
Катя, Катя – ти загадка!
Ах, Катюша, де розгадка?
Підкажи, як розгадати,
Щоб мені щасливим стати!
