Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, як зорі освітять
Мільйоном лампадок небесні краї;
Легесенько вітром пройду в верховіттях,
Загляну у рідні зіниці твої.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
Дуже і дуже дякую, Льоню! Я спочатку не змогла відповісти.. Сильний вірш! Дуже правдиво і вдало написав і про улюблене місце і про рибалку.. Щиро тобі дякую!
Ти почав писати неймовірні вірші, Льоню... 
