Коли ти потроху навчишся дихати її бризом,
Коли твої хмари пливтимуть одночасно згори і знизу,
Коли всі її поморники, альбатроси, фрегати і чайки
Їстимуть з твоїх рук і це стане для них абсолютно звичайним
Коли твої зорі тонутимуть в її каламутних водах,
Коли над її просторами вставатиме сліпуче сонце зі сходу,
Коли біля її берега буде місце кораблям, і шхунам, і ботам,
Коли твої рибалки йтимуть із виловом навіть в нестерпну погоду,
Коли всі вітри із її просторів лякливо втечуть за хмари,
Коли покаже штиль на її (без винятку всіх) радарах,
Коли ти прокинешся вранішнім сонцем в її блакитних просторах,
Ти станеш для неї сіллю, без якої вона звичайна вода, а не море.
