Дрімає літо на високій груші
І ніжить сонцем золоті плоди.
Теплом серпневим сповиває душі
Дощем покропить лиш вряди годи.
А на стерні - ромашки і волошки,
Свої вінки мережевні плетуть!
З собою взяти б кольорів хоч трошки
У довгу осінь і зимову путь.
Розсипить вечір зорі, як намисто,
На темно-синій неба оксамит.
І перекреслить літо урочисто
Космічний мандрівник - метеорит.
А я своє бажання загадаю,
Не розкажу нікому і ніде!
Воно - здійсниться! це я добре знаю,
І зірочку і долоню покладе!
