Ти і я… Та поки ще не ми…
З’єднатись не готові ще, напевно…
До мене не приходиш Ти у сни,
Та бачу наяву ледь не щоденно…
І вірю в зустріч нашу наодинці,
Коли в свою візьму Твою я руку.
Коханням келихи наповнені по вінця
Пригубимо за зустріч і розлуку.
Крізь очі ми заглянемо у душі,
Щоби побачити ще тліючу надію.
Сердець мовчання подихом порушим,
А недовіру усмішка зігріє.
Так мило й просто прозвучить «Привіт!»
Надії вогник запалає у очах.
Полинуть душі в радісний політ,
На крилах, що з’явились на плечах.
І в унісон звучатимуть серця
Акордами взаємного кохання.
Це подарунок нашого Творця
За віру і за щирі сподівання.
Господь навіки душі поднає,
Благословить і з’явиться сім’я.
Блаженний, хто на Бога уповає…
Душа любов римує – Ти і я…
