Епіфора (грецьк. epiphora — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою:
— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст,
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий…
(Надія Кир’ян).
«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")
Стилістичний прийом повтору одних і тих самих звуків у кінці суміжних слів у поетичних рядках (рима) є за своєю суттю граматичною епіфорою:
За роком рік, за століттям століття…
Що ж обурюється чоловік,
Цей злак земної!…
(Ф. В. Тютчев)
Наведемо також яскравий приклад використання лексичної епіфори – повторення в кінці рядка одного й того ж слова:
Сили дано мені долею,
Удача дана мені долею,
І невдача — долею;
Все в світі звершується долею.
(М. Гаспаров)
Наведемо вірші Сергія Островова як приклад риторичної епіфори.
Перше слово дитина сказала:
– Мама!
Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.
– Мама!
Ось в атаці на димну землю впав.
– Мама!
Встав. І пішов. І губами до життя припав.
–Мама!
Епіфора – не бідніша, а більш делікатна, ніж анафора. Вона вимагає навколо себе особливої уваги, адже породила ряд класично впорядкованих твердих форм: тріолетів, секстин, ронделів…
Суцільна епіфора має місце в народному епосі, а також у віршиках для засвоєння малюками нових слів. Зловживати такими стилістичними фігурами небажано. Їх треба використовувати як прикрасу для корони вірша.
У поетичному творі Е. часто зливаються з римою, зокрема в ліриці народів Сходу (газель).