Димінутив (грецьк. di — двічі, лат. minutio — зменшення) — здрібнілі, зменшені форми певних слів.
Зменшувальні утворення - це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке зазвичай супроводжується ще й значенням суб'єктивної оцінки: позитивної (пестливої) або рідше негативної (зневажливої).
Розрізняють демінутиви першого, другого та третього ступенів, що утворюються від іменників, позбавлених значення зменшеності: дівча > дівчина > дівчинка > дівчинонька. Зменшувальні утворення вживають передовсім у розмовній мові.
Серед назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші.
Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності:
“Іди, іди, дощику,
Зварим тобі борщику…”
“Копав-копав криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив дівчиноньку
Людям — не собі”
Д. має у своїй основі, як і аугментатив, не лише граматичний чинник (здебільшого суфіксальний: -еньк-, -ок-, -есеньк- тощо), а й психологічний, що віддзеркалено й у художній літературі:
“Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках донесу” (М.Старицький);
“Місяць яснесенький
промінь тихесенький
кинув до нас” (Леся Українка)
Однак надмірна пестливість такої поезії, як наприклад, у творчості П.Грабовського, засвідчувала брак волі до життя і тому заперечувалася тією ж Лесею Українкою, представниками “розстріляного відродження” та “празької школи”:
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
У творах художньої літератури використання зменшено-пестливих іменників сприяє створенню ліричного, емоційного тону мовлення, додаючи до основного значення зменшеності відтінки ніжності, симпатії. Уміле їх використання робить мову багатою, різнобарвною, емоційно насиченою. Оцінні лексеми служать засобом вираження авторського ставлення до зображуваного.
ID:
811785
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.10.2018 15:34:29
© дата внесення змiн: 29.10.2018 15:41:16
автор: Теоретик
Вкажіть причину вашої скарги
|
