Відкрити вікно опівночі
Побачу світло на півночі
І бути знову собою
Відсунувши штори до краю
навстіж, навстіж, хочеться вирватись
Здолу розхристане сонне місто
І темно ніби замкнувши очі
Бачиш свою пустоту в його серці
На фоні грає «вона і вона і вона»
А зверху до мене всміхаються зорі
Небо сьогодні не як завжди
Начебто каже, готове до всього
Хоче слухати, а я маю що розказати
Ніч.на п’ятому. Одна. В кімнаті. В домі.
В душі. І здається в житті.
Знову не той, не так як омріяла
Я надто багато плачу.
Лотосом, хочу взяти від ночі все
Дихання тихе, музика лиється в душу і звідти вже не виходить
Епізод за епізодом
Знову щось не так, не ті і я, якась не така
Бо інакше чому все так
Біжиш з відкритими обіймами, боса
Гарячі руки і шалене серце,
А тобі там не раді, кажуть не така
І взагалі всюди не раді, всюди ти не така
Тільки для 8з все чудово і ти квітка
Та Біда, бо надто пізно зрозуміла що і як, за мить
І таки дійшло.
Черства середина не ламається а крихтами, скупо падає і потім це все допчуть
Треба не так. Треба з молоком і медом,
Пряно і солодко
Аби побільше, аби з любов’ю
Аби назавжди. Хоча б в серці нехай навіки, коли не можна наяву..
І знову п’ятий. Навпроти як завжди глухо, 2 ночі. І вікна. Так легше дихати.
Пахне весною. Моєю.
Попелом додолу плавно лягають мої «ще три хвилини тому» вірші
І ти «летиш» в атмосферу чийогось життя
В мою тобі вже зась
Не змогла. Не закохала.
І знову попіл, ти.
Тихо шепотіла лети, лети,лети
І таки полетів
І таки назавжди.
«П’ятий. Zl. Найкраще що могло трапитися»
Дякую тобі Бог. Ти все знаєш. Я сьогодні говорила.
І завтра повторю.
Мене аж до ліжка притиснуло 
Безперервний потік щирих емоцій, не можливо було відірватись, поки не дійшов до фінальної крапки 
Все може бути 
