Літо лащиться котиком об долоньки твої,
І русявим волоссям ніжно грається сонечко.
Ти найбільша любов на цій велич-землі,
Моя рідна, кохана, малесенька донечка.
Розквітають у небі із хмаринок квітки,
І веселка нам двом прокладає свій шлях.
Ти найвища любов, що влилась у струмки
Всіх моїх почуттів, і віршів на вустах.
Босоногі сліди, і усмішки очей
Гріють серце моє, заспокоюють душу.
Я готовий не спати і мільйони ночей,
Щоб ніхто твого сну із казок не порушив.
Літо лащиться вітрем, дощем, небокраєм,
І тримає за руку, щоб у бік не піти.
Але правди одної воно й досі не знає:
Що в моєму житті найдорожча лиш ти.
20. 07. 2018
Віктор ОСТРОУХ
