Він був поетом, але писав у прозі,
Де вірш втрачає ритм, форму, риму,
Де все без меж, життя в тяжкій дорозі.
Він у поезії був нещасно вільним.
Його конали біль, переживання,
І що не вірш - нова трагічна драма.
Він вже давно безвірив у кохання,
Лише вірші - на долю всю програма.
Він так хотів римовано писати,
Та всі уміння увінчались цвіллю.
Ось так йому приходилось страждати,
Бо в його чорному житті всі вірші білі.
Його талант навколо не сприймали,
Усе життя понівечений хист.
Печаль і смуток ранили, вбивали.
У віршах плакав самотній верлібрист.
Він був поетом, але писав у прозі,
Та у поезії був нещасно вільним.
Та раптом стрітив кохання у дорозі,
Він підкорив найбільше щастя - риму.
17.03.2019
Віктор ОСТРОУХ
