Ти мене не почуєш, а я вже й мабуть не скажу
Як ламая на втіху всім заздрущим дурникам крила
Я біжу, лиш до тебе, на зустріч. Нестримно біжу!..
Заповняю легені лиш киснем (наповнить вітрила)
Низький старт, перепона, і знову нестримний розбіг
Десь спіткаюсь і падаю, та то є - не причина
Зупинити мій щирий, відвертий і трохи вже загнаний сміх
Хоч і в горлі вже сухо, й бажаной виглядить слина
Не свари ти мене за характер, за впертість, бо є
Геть на все - своя дивна (і часом шокуюча) первопричина
...низький старт, перепона і знову ривок- до МОЄ!
Як не бачив би фінішу- був би ніяка людина
