( розгублене в світах…)
241* «безцінні слова. але щастя вирощують вчинки»
Банальна ця істина – й вічна на нашій землі
Для юних чи мудрих, поетів, а чи королів:
Кохання живе не в словах, його серце – у вчинках,
Де праця душі, серця труд, наших днів мозолі.
242* з невивчених уроків:
«слідкуй за словом. і твори добро»
«Серед полови слів смішним постанеш, грішним –
Таких же пустомель, як сам ти, цим потішиш:
Стань стриманим в словах – і щедрим будь на вчинки,
Твори добро й любов – і їх оспівуй в віршах».
243* і Книги вчать: «не розсипай перлини слів між злобних»
Світ не тільки весни квітні дні – ще чекають уроки сумні:
Не спіши серед подихів зла, поміж смути лукавства, брехні
Аромати любові й душі, що надбав ти, розвіяти щедро –
Знай бо: свіжість троянд, їх красу вб’є нахабно-бридкий дух свині.
244* у вікні правди:
«світ совість знає, честь, і підлість, і наругу…»
Дивись: в вікні життя наш світ – там різнобарв’я завше.
Так небеса творили й нас: зло і добро змішавши
У тисячу тонів чуттів, бажань сердець, емоцій,
Талантів, вчинків і думок – щоб вкласти в душі наші.
***
Банальна ця істина – й вічна на нашій землі
Для юних чи мудрих, поетів, а чи королів:
Кохання живе не в словах, його серце – у вчинках,
Де праця душі, серця труд, наших днів мозолі.
так4, навчилися ми у лукавого світу того д лукавства - і все словами відплачуємо, все ними будуємо - а мале, саме мале добро зробити людині, чи навіть коханій у дар - нас не вистачає...
мої вітання, пані Любове!