На кожне із ста «чому?»
Єдине лише «пробач».
Так, я кохаю тебе,
Благаю лише не плач.
Ні, не існує ніяких «нас»,
Але я просто поруч із тобою.
Шкода, проте минув вже час,
Який колись назвала ти любов’ю.
Я все знаю, маленька моя, –
Ти мені шепотів часто так.
Повір, мені також шкода.
Пробач мене за те, що слабак.
Відчайдушно до сліз і до болю,
Я кохаю тебе так само.
Я готова до останнього бою,
Я помру за тебе, коханий!
Я помщуся за твої шрами,
Не віддам тебе я нізащо.
Я піду до твоєї мами
І скажу: її син – найкращий!
Я присяду з тобою поруч,
Обійму твої втомлені плечі.
Я врятую тебе власноруч, –
Це – найважливіші у світі речі.
Витру сльози твої поцілунком:
То брехня, що чоловіки не плачуть.
І найкращим твоїм дарунком
Буде спроба мені пробачить.
