Здається, нові ти і я...
І ми забули імена...
Що звикли жити ,
жити поодинці...
Які ж насправді ми ординці...
Що й так живемо поодинці...
І новий ти, змінився зовсім...
І нова я, вже я не та...
І місяці,і місяці...
Десятки днів...
Хвилин мільярди...
Здавалося б, усе нове...
Життя змінилось ніби...
Лиш я одна, і ти один..
У цьому і вся зміна?
Не нові ми...
Не нова я... І ти такий,як
і лишився...
Лише от ми вже поодинці...
Немов зятятії ординці...
А нам не можна поодинці...
Рука об руку нам лиш йти..
Як ж було важко зрозуміти...
Що ти,що я....
Одне, ті самі люди..
Візьми їх ти от розділи..
НЕ вийде...Вони одне ціле...