Минають дні,минають ночі..
У сні ім'я твоє шепочу..
І пам'ятаю усі дні,коли
були ми не одні..
Минають дні,а ми одні..
Минають ночі,а ми звертаючи
до неба свої очі .питаємо
Чому ми знов одні?,...
Минає літо ,скоро осінь
Я тебе в мріях бачу досі..
Я досі подумки з тобою,
Торкаюсь губ і тепло тіла чую..
Життя минає,крок за кроком..
Ми віддалилися уже з тобою...
І рідні..й товариші..
Водночас зовсім вже чужі
Ми дивимось в небесні очі ,
Шукаючи щастя своє..
Які ж то очі...ой небесні очі..
Вони не знають як допомогти..
І кожен день ми йдемо із тобою..
І поглядами бачимося ми..
Ідемо повз..ховаючись у собі..
Щоб потім плачучи ..дивились знов у вись,
Яка не знає дурості людської,чому ховатись...
Так ховатись кожну мить..
Минають дні й минають ночі...
Ми будемо все ж жити не одні..
Та у душі не згубиться ніколи...
Коли ховали погляди щомиті
Ви гарно виклали в вірші, що тисне в грудях,що на душі... Кохання перше не забути,всі спогади не оминути, на жаль болить.... 
