злам осені_ жерці стають мудрішими,
не вивертають душі жертвам совісті_
у лабіринт з порожніми афішами
занурюєшся крила склавши повністю_
>
цей падолист на опції сповільнення_
овації ворон здіймають постріли_
під черепом твоїм чекають звільнення
останні з жертв римованого опису_
>
ще гріє сонце сірі декорації_
знущається зі спліну літо бабине_
підвищує спадаючі вібрації,
перебирає по полицях складене_
>
злам осені_ мерці в одежах фосфорних
блукають по стежках свідомих снів_
закрив без змін чернетку самоосуду
і погляд каламутний прояснів...
