З'явилися на лобі
Вже зморшки — нема слів,
Бо в мене нове хобі,
І ним я захворів.
Буваю я на дачі,
Ось в чому, друзі, суть,
Постійно я там бачу,
Як яблука гниють.
Дерева ж здоровенні,
В зажурі мозок мій,
І родять, як скажені,
В траві плодів тьма-тьменна,
Псуються всі на гній.
Та думка геніальна
У полудень прийшла,
Одразу ж моментально
У “Епіцентр” йду я.
Стою у черзі в давці,
Ідеєю горю,
Бо зараз сокодавку
З кредитки я куплю.
Цей прилад в магазині
За п'ять хвилин знайшов,
Ковтав від щастя слину,
Пішла по жилах кров.
До того соку хочу,
Темніє аж в очах,
Купив і вже волочу
Я прилад на плечах.
Тріщить моя макітра,
У скронях аж болить,
Бо мрію сорок літрів
Я соку начавить.
Все мрію сік добути,
Забув про Інтернет,
Закинув я комп'ютер,
Мобілку і планшет.
Лиш яблунь верховіття
Захоплюють мене,
В теперішнім столітті
Можливо і таке!
Приїхав я на дачу,
І смисл мого життя
Ті яблука, що бачу,
Рятую від гниття.
Із десятьма сумками
В автобус ледве вліз,
Тремтячими руками
Насилу їх доніс.
Вмикаю сокодавку,
Квартира аж гуде,
І купа яблук з лавки
За дві хвилини йде!
Тру яблучка сумлінно
Де їм кінець — хто зна,
В пюре усі вже стіни,
На стелі аж піна.
Щось інше мало значить,
Не їм вже й ковбасу,
Де яблуню я бачу,
То вмить її трясу.
Коли той сік робив я
Мабуть, двадцятий раз,
Піною замастив я
І кухню, й унітаз.
Вже стільки того соку
Напевно, і не п'ють,
Десь до Нового Року
Ще яблука будуть.
Від них вже ледве дишу
Аж трохи вже трясе,
Коли я сік залишу,
Згадаю інше все.
Та хай замурзав стіни
Й кімнату всю свою,
Зате я вітаміни,
Ще й натуральні п'ю.
І Вам бажаю пити
Лиш натуральний сік,
І без хвороб прожити
Вам зичу з ним свій вік!
Живіть щасливо й мрійте,
Боріть всіляке зло,
Та чимсь не фанатійте,
Чим це би не було!
ID:
853078
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 29.10.2019 22:57:46
© дата внесення змiн: 20.11.2019 21:46:54
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
