Тривога всю ніч мучить,
Я не стулив очей,
Бо треба було ручку
Вчепити до дверей.
То ж двері в свою спальню
Не міг закрити я,
Немов я на вокзалі,
Таке-от відчуття.
Встаю я на світанку,
Роблю я перший крок,
З'їв помідорів банку
Й беру я молоток.
Йду на балкон, ще ж цвяхів
Коробку десь знайти,
Завалено до даху
Там все, і як дійти?
І цвяхи, і шурупи,
У мотлох руку впхав,
Добра цього тут купа,
Насилу щось дістав.
Нудьга аж взяла мене
В добрі копатись тім,
Шуруп взяв здоровенний,
Що, певно, держить дім.
Вколов шурупом пучку
Ще до сих пір болить,
Та в той момент я ручку
Летів ним закрутить.
Не йде в стіну, зараза,
Та впевнений мій крок,
Зі злістю взяв одразу
Я в руки молоток.
Та гахнув ним я тупо,
Мені щось не везе,
З іржавого шурупа
Зробив я букву “Зе”.
З руки я чудом ручку
На килим не впустив,
Ціла хоч пальців пучка,
По ній хоч не вгатив!
А злість бере вже дика,
Я входжу вже у раж,
В поту вже моя пика,
З очей тече вже аж.
Я молотком рівняю
Шуруп паскудний той,
У мить цю відчуваю
Себе, немов герой.
Терплю пекельні муки,
Треба ж шуруп забить,
Цементна аж пилюка
На голову летить.
Мене це не спинило,
Вчепити ж ручку мав,
Гігантську просто силу
В цю мить я відчував.
Бо відступить негоже,
Це нам не до лиця,
Ніяк шуруп не можу
Забити до кінця!
Трясуться руки й ноги,
Та гахнув молоток,
І раптом на підлогу
Летить стіни шматок!
Уламків ціла купа
Бетону впала вмить,
Та клятого шурупа
Я в ручку зміг забить!
Я втомлено всміхаюсь,
О так, я це зробив,
В цю мить не переймаюсь,
Що стіну розвалив!
То ж хлопець я, не дівка,
Знайшовся я в момент,
На ринку десь шпаклівки
Куплю, а ще цемент.
Тож люди, вибачайте,
На ринок вже біжу,
Як стіну залатаю,
То вірша допишу.
Ручки на дверях майте,
Вночі спокійно спіть,
Вірша мого чекайте
І стіни не валіть!
ID:
853079
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 29.10.2019 23:00:27
© дата внесення змiн: 29.10.2019 23:00:27
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарна гумореска. 
