Здається, ми почали забувати,
Яку ціну колись сплатили за життя,
Тоді, коли вже стали в нас стріляти,
А в відповідь ми показали власне "Я".
Ми думали, що жити стане легше,
Що нові люди будуть кращі за старих,
Та кожен з них однаково нам бреше,
Тож швидко всі розчарувалися у них.
Прийшов один, а після нього інший,
Та зміни, на котрі ми так чекали, де?
Прийшов не кращий, може навіть гірший,
Наступний точно теж такий самий прийде.
Можливо ми не вмієм обирати,
Чи просто вже немає кого серед них...
То що, даремні були наші втрати?
За що життів віддали стільки молодих?..
Знайшлися ті, що думати ще вміють,
Котрі не хочуть більше жебрати в лайні,
А про свободу для народу мріють -
Ті перші й розпалили з шинами вогні.
Вони всі - ренесанс Нової ери,
Розстріляне відродження нових часів,
Народу вільного легіонери,
Котрих у бій вів поклик сотень голосів.
А ті, що залишилися живими,
В бік сходу сонця всі зі зброєю пішли,
Щоб вільною була земля під ними,
На вірну смерть туди, де танки заревли.
Та поки з ворогом вони воюють,
В тилу свої ж на них заточуюють ножі,
Тепер їх терористами клеймують,
Якщо ті зараз не покинуть рубежі...
Вбивають... Вивертають в нас кишені...
Зазвичай, в урну ми кидаємо сміття,
А раз в чотири роки - бюлетені,
Які ніяк не змінять нашого життя.
Керують нами ті, котрим всерівно
Як на країну, так і на всіх нас самих...
Колись набридне слухатись покірно,
Так знову скоро вийдем проти цих нових.
Щоб хоч майбутні покоління знали,
За що колись минулі полягали кістьми,
За що ті власні голови поклали,
Щоб тільки жити вільними могли всі ми.
01.12.19
Чудовий вірш, правильно викладені думки, але щоб він звучав, останній катрен повинен бути, як кажуть *искрометный*, а ви його зібгали - *полягали спати*, але *лягли кістьми*, останній рядок занудний, вибачте, що я так прискіпливо, але *гарні речі не можна шити білими нитками*
grotath відповів на коментар @NN@, 02.12.2019 - 14:24
Актуально! 
