За крок до потойбіччя заснула тепла осінь,
Закінчились розваги, час замести сліди,
Поринути у мрії, насолодитись вдосталь
Теплом м’якої ковдри. Ти тільки не буди.
На самоті з льодами побудь, згадаєш спеку,
Навчишся довіряти словам яскравих душ.
Співати сонцю будеш, адже птахи далеко –
Цвірінькають над ставом жовтогарячих руж.
Лягає білий ранок на заспане волосся,
Мороз біжить в легені на пошуки тепла.
За крок до потойбіччя заснула тепла осінь,
Горіхово-медова. Невже вона була?
