Коли іде війна запекла
Течуть річки кривавих лав.
Тих не здолає брама пекла,
Хто страх у серці подолав.
Стисни в лещата свої зуби,
Корінням впийся в чорний ґрунт.
Щоб потім не зійти в нікуди,
Ти не здавайся прямо тут.
Ти жили рви неначе струни,
Вмивайся кров’ю та стогни,
Але землі своїй не зраджуй
І тілом друзів борони.
Зламає ніч ворожий вибух,
Розріже трасером пітьму,
Червона сповісна ракета
Осяє прірву вогняну.
І подих смерті з лютим страхом,
Не схопить серце у полон
Та духу міць не переможе,
Бо страх то є примарний сон.
А далі воля, тільки воля,
Життя без болю, без тривог.
Земля родюча-добра доля,
Могутній милосердний Бог!
Живе в віках козацька слава!
Живе в билинах і в піснях!
Живе в степах, живе в курганах,
Живе на небі і в серцях !
