Зостанься у душі,
І не тікай ти з відусіль.
Не утікай від себе,
Від своєї болі.
Все одно наздожене,
Дасть у серце і втиче.
А серце, як драже
Трісне громом,
Розпадеця напівколом
І покотиться додолу.
Є рішення просте,
Проте, доволі не стійке —
Біль перехопити,
Перенаправити, відбити.
Не тікати, і ні, не забувати,
Пам'ятати й помилки вивчати.
Біль розстане й потече,
Як крохмалисте жиле,
Й не потурбує вже.
Тож зостанся у душі,
І не тікай із відусіль,
Не утікай від себе
Від своєї болі,
А кинь цю жижу долі
І йди далі по дорозі.
