Напиши мені.
Хоч маленьке слово, хоч би крапку,
А хочеш, кому.
Хоч би щось, най би маленький вірш –
Наче епілог до нашої пустої любові,
Мертвонародженому плоду –
Не збулось. Не відбулось. Не зрослось.
Не з дієсловом пишуть окремо.
Нас із тобою пишуть окремо.
Гаразд. А куди тоді всі ці слова,
Всі випадкові доторки до мого плеча,
Всі погляди, від яких мліє душа?
Куди їх тепер? Кому? На хеба?
Я їх залишу собі, перев’яжу в слова,
Аби потім, як спитають чи любила,
Назвати Тебе.
І як спитають, чи навзаєм,
Показати Твої листи.
То ж пиши мені. Що небудь.
Тільки пиши.
