Стільки себе пам"ятаю, на цьому подвір"ї ріс ясен. Він був ду-у-же високим! Бабуся, бувало, нарікала, звертаючись до дідуся: "Зріж ясеня. Який з нього толк?". Проте дідусь сам не зрізав дерева і нікому не давав його навіть пальцем торкнутися. Ясень був наче охоронцем, видимим "духом" усього подвір"я!
Дідусь переповідав, що його посадили ще колишні мешканці будинку. Деревце одразу припало до душі. Спершу було невеликим, та згодом стало високим і розлогим. Старанно доглядав за ним: при потребі поливав, вчасно зрізав сухі гілочки і навіть розмовляв. Нам, малим, подобалося тут гратися.
Ішов час. Ми повиростали. Не стало бабусі, відійшов у вічність дідусь. Я змінила місце проживання. За стареньких будинком тепер доглядали наші батьки - доглядали але не жили у ньому. Навідувалася сюди не часто. Без дідуся та бабусі будинок здавався мені надто порожнім, а подвір"я - страшенно самотнім. Тепер тільки ясен був його "господарем". Здавалося, що дерево навіть гілля своє від смутку опустило. "Нічого, друже, - кажу, торкаючись стовбура, - продамо будинок, матимеш нових господарів!".
Одного разу мені зателефонувала мама: "Доцю, є покупці, молоді люди!". Я, звичайно, зраділа цій новині, проте глибоко в душі розуміла, що сумуватиму за цим місцем. але ж покинутому будинку необхідний належний догляд!
З тих пір часу сплило немало. Якось довелося бути близько місця дитячих спогадів. Мені закортіло бодай побачити його! Підійшла до воріт. А тут - життя "кипить"! Молоді люди в яблуневім садку жваво споруджують криницю, а навколо ясеня бігає весела та проворна дітвора, ганяючи курей!
"Дочекався, Рідний!" - подумала про ясеня, щиро радіючи...
Автор: Світлана КРИЖАНОВСЬКА (МАЯРЧАК)
Пане Олексо, ві усієї душі зичу, аби Ви свої клопоти вирішили найкращим чином!
А щодо чужинців - нехай Господь милує!
Красно дякую Вам, що обрали та прокоментували! Спасибі, що запросили приєднатися до своєї групи, надзвичайно приємно!
А Вашої "Калини", звісно ж, відвідаю!
Рада Вам, пані Наталю!
Я б хотів так порадіти, Світланочко! У мене хата батьківська в селі потребує господаря... Та хто їй рад? А ще як землю чужинцям продадують... 
