Полотно з тендітних ниток,
Ледь помітний слід-відбиток,
Що ховає за собою
Тіло зморене жагою.
Зморене бажанням шалу,
Пошуком свого причалу,
Розірвати ніжні сіті,
Що у соннім, дрібнім цвіті.
І під чорний блиск зіниць
Світ відомих таємниць
Все можливо ти відкриєш,
Та не знаю що з ним вдієш.
Невідомо чи в ту мить
Ця тканина захистить,
Бо слабка ота броня,
Хоч біліша цього дня
Хоч біліша за сніги
В ній чуттєвість до снаги,
На солодку дурість здатна,
Бо вона ж така принадна.
Є мереживо і темне.
Тихе серце в нім нечемне,
Думи плутані, грайливі,
Поруч бісики брикливі.
Уявлю що це та й буде:
Тіло бажане здобуде.
Шкірою мурашки йдуть,
Всі метелики гудуть...