Просинається Поділля від холодних зимних снів,
Кригою іде у воду низка темних сірих днів.
Пропливає небом місяць у сріблястому човні,
Волошковим мерехтінням світять зорі угорі.
Хмари простором гуляють, наче вершник на коні,
Пісню весняну співають невгамовні солов'ї.
Закохалася природа у небесну висоту
І бузок співає цвітом свою пісню весняну.
Обмивають роси трави, їхні коси чепурні,
Ясні очі відкривають перші квіти польові,
Вітер лагідно шепоче нову казку майбуття
І душа моя співає пісню вічного життя.
Ти не спи, не спи, Поділля, бо проспиш усю весну:
Це небес благословіння, цю чарівну красоту,
Ці духмяні аромати, бузини рясні кущі,
Запах молодої м'яти, теплі весняні дощі.
