Немає рівноваги. Гармонія щезає...
Ходила біля мене, але її нема.
Хіба це не суттєво, що хаос наростає,
Імлою огортає ображені серця?
Але на це плювати. Апатія буяє.
Хто нині заридає, коли «свята» мета?
Утрати у процесі ніхто не помічає,
Така є у «еліти» буденна суєта.
Посилює контрасти ze-течія у владу,
Нюанси поховає, і змиє півтони.
І біганина ница відволіка увагу,
Указує незгідним дороги у світи.
А влада це бажає, свободу вижимає,
Вичавлює надію обрати шлях новий,
Осиротілі душі омана начиняє,
Істину утаює, який же світ гнилий.
Хто очі не ховає і біди помічає,
І залучає совість у вибору процес,
Гармонія буяє, а з нею рівновага,
Яка йому дарує омріяних чудес.
