При повному місяці
З пустими карманами
Ходить по барах
З німими екранами
Звичайний, усміхнений
Імажиніст.
Поет цей кокотиться
Бо ба, йому хочеться
Своїм хитрим всесвітом
Зиркнуть під хвіст.
І втиснуть зіницями
Поміж сідницями
Своїм язиком
Зачитать білий вірш.
Дістати розмовами,
Будучи донором
П'яної крові
Для нього – не гріх.
Всю ніч полукавитись.
Потім позбавитись.
Плюнути в зорі
Й податись у біг...