Звучать оркестром березневі днини,
Летять із неба сонячні коралі,
Плащі знімають голубі хмарини,
Втирають сльози білокорі кралі.
Схиляється до річечки вербиця,
Вмокає пальці у вершкову піну,
Бруньок пухнастих золота вервиця
Заглядає в люстерко без зупину.
Із пазухи землі, ще сонні квіти,
Вилазять анемони на горбочку
(На білім простирадлі в малахіті
Краплинки сонця дрібні в сповиточку).
Кущі кульбаб розстелюють рядюжки,
Спішать шпаки вселятися в готелі
І крокусів малесенькі калюжки
В оранжево-чорнильному коктейлі.
Весна кружляє у невтомній праці
(Життя пульсує у природи в скронях),
Вливаючи тепло у денну тацю
Присіла відпочить на підвіконня.
Вірш написаний тиждень назад,
коли світило тепленьке сонечко.
