Усі ми знаємо: дива
Трапляються на цьому світі,
Та мало хто з нас відчуває,
Що диво - скрізь, де лиш помітим.
Листочок із землі піднять,
Й побачити жуків мільйони,
І квітку в полі не минать,
Й дерев могутні густі крони.
Пташиний спів зачувши враз,
Завмерти й знати, яка вдача
Вас привела у місце й час,
Де музикант-скрипаль заплаче.
Якщо дізнаємось, хоч щось!,
Про живі форми, що навколо,
То в світі цім не будем вже
Вбивать і ображать нікого.
Питання не тримать в собі,
Цікавитись, хто, де і як там?
Навіщо індику той ніс?
Не тільки ж, щоб здаватись франтом!
І скільки лялечка живе
У жука-оленя чудного,
І які розміри яйця у пташки,
Що всім так відома!
І люди також є взірцем,
Тієї милості природи,
Є досконалими усі:
І різні раси, і народи.
На мене дивляться щодня
Допитливі дитячі очі:
Глибинне диво, що є в них,
Чарівний світ пізнати хоче.
