|
Легких хмаринок…,синочку.
Куди ж ти,куди? Куди ж ти,синочку?
Ти так хотів жити без пострілів,сину.
Ти в мене єдина,моя кровиночко,
Чому покидаєш свою Батьківщину?
Не помер,не помер,не помер ти,дитино,
Ти країну любив,посміхався і жив.
За що його так? За що,Україно?
За що,окупанте,Руслана, ти вбив?
Синочку ти мій,веснянеє сонце,
Люблю тебе,чуєш,сумую я нині.
Завжди був ти,сину,моїм охоронцем,
А зараз, чомусь,ти в своїй домовині.
Матусю моя! Сльози не пускай,
Прийняли мене небеса,як дитину,
Чекай мене,мамо,ти чуєш,чекай!
Прилечу я дощем на хвилину.
У віконечко стукну,я буду під ранок,
А ти поглядай,посміхнись,як завжди.
Не заслонюй,моя,не заслонюй фіранок
Чекай мене,мамо,чекай, мене жди.
Я любив ВАС усіх,любив Україну,
Я бився за землю,за рідну свою.
Стояв я на варті,стояв дозагину,
А зараз я ангел,усіх бережу.
Ви чуєте,я країну любив…
04.05.2020.
В.Олійник.
Присвячується Руслану Амірову.Загинув 23.04.2017.
Донецьк,поблизу Авдіївки.
ID:
876317
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 17.05.2020 21:38:15
© дата внесення змiн: 17.05.2020 21:38:15
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
