Це ві́стря племені древлян -
Житомир гордовитий.
Поліська сонячна земля
Легендами сповита.
Тут річки Гу́йви течія
І Те́терева во́ди
Милують зір, дають життя
І розкіш всій природі.
Князь давньору́ський Житоми́́́р
Заклав тут перший камінь,
Щоб шанували жито й мир,
Щоб славним містом стали.
Древля́ни здавна тут жили
І сіяли пшеницю,
Хвалили сонце і пекли
Чудові паляниці.
А в «Повісті минулих літ»
Є про Житомир згадка:
Вже тисячу сто тридцять літ
Дісталось нам у спадок.
Росте мій край, Житомир мій
І зовсім не старіє.
Будинків, вулиць, парків стрій
Від часу молодіє.
Чудове місто восени,
Як листя опадає.
І велич сніжної зими
Житомир прикрашає.
Сади весняні молодять
Обличчя мого міста,
А літні квіти веселять
Всіх жителів Полісся.
Рости, Житомире, цвіти
На карті України.
Зумій в століттях зберегти
Життя і мир країни!
Дякую. Писали колись наукову роботу про історію свого міста, а точніше району міста, потрібен був вірш про красу Житомира - так народився цей твір (він легко читається, як для учнів))
а Ви педагог? Колега, значить. Дуже приємно! 
