Ах... де та крилата мрія що тягнулася дитинством?
Та оповита маревом й жагою до пригод?
Дитинство... Все залишилось в дитинстві.
Дитячий сміх, дитячий час незгод.
Мені б торкнутись хоч на мить цю руку,
Тендітну, ніжну і невинну.
І зазирнути в ці великі, щирі очі,
Що готовуласи до сну поночі.
А де та ніжність зараз? Де любов?
Де ті шаленні щирі очі, де?
Із року в рік, знову й знов
Я забуваю усе це...
Та дівчинка все менше мені сниться,
Її долоня вже не крихітна, нажаль.
І де та мить? Де те дитинство?
Занадто швидко ці часи летять.